«Три мушкетери» – найвідоміший роман Дюма-батька. Саме цей твір про пригоди гасконця д’Артаньяна та його друзів приніс справжню славу та популярність французькому письменнику.
Чому роман має назву «Три мушкетери»: цікаві факти
Роман «Три мушкетери» Дюма з’явився на світ у 1844 році. Перші читачі очікували появи кожної наступної частини цього твору, подібно до того як сучасні глядачі очікують наступну серію нового серіалу.
Справа у тому, що спочатку роман «Три мушкетери» з’явився не у вигляді опублікованої книги, а як окремі частини твору, що публікувалися в одному з популярних журналів того часу. Для пригодницьких романів Дюма та його колег тоді це був найбільш традиційний формат видання.
Цікаво те, що за письменницьку працю тоді сплачували по строкам. Саме тому у романі Дюма чимало діалогів з короткими фразами. Хитрий письменник навіть вигадав трюк з небагатослівним слугою Атоса – Гримо, який казав одним словом, адже навіть за строку «Так» чи «Ні» надавали гонорар.
На момент видання «Двадцять років потому» видавництва сплачували Дюма вже за кожне слово у творі. Тому не дивно, що мовчазний літературний персонаж Гримо раптово став більш говірливим.
Сам письменник спочатку дав цьому твору назву з іменами всіх чотирьох мушкетерів. Видавець зацікавився пригодами гасконця та вирішив, що їх можна опублікувати.
Проте назва роману, яку вигадав письменник, йому здавалася подібним до закляття для виклику диявола. Саме тому у видавництві запропонували перейменувати майбутню книгу у «Три мушкетери», на що Дюма не мав заперечень.
Головний персонаж книги – д’Артаньян спочатку мав зовсім інше ім’я. За задумом автора, гасконця звали Натаніель. Но це ім’я також не сподобалося видавництву, і було змінено саме на те, що підкорило серця читачів на всі часи.
Справжній д’Артаньян та інші мушкетери
Насправді історія д’Артаньяна народилася задовго до того, як її реалізував у своїй творчості Дюма-батько. Основою для його твору послугували так звані «Мемуари пана д’Артаньяна».
Ця книга, автором якої був Куртиль де Сандра, з’явилася ще у 1700 році, тоді як «Три мушкетери» Дюма побачили світ у 1844 році. Як стверджував сам де Сандра, у мемуарах мова йшла про реальну людину, колишнього в’язня Бастилії.
Проте, навіть якщо така авантюрна особистість насправді існувала, то, швидше за все, її історія була достатньо літературно опрацьована спочатку самим автором мемуарів, а згодом – й Дюма. Хоча відомо, що мушкетер д’Артаньян насправді існував, але вже після епохи Ришельє.
Талановитий майстер історико-пригодницьких творів просто ухопився за соломинку у вигляді потенційного героя для майбутнього роману. І він не прогадав, додавши маленьку людину до історії справжніх інтриг серед реальних історичних особистостей. Імена останніх добре відомі: з Короля-Сонця до кардинала де Ришельє та герцога Бекінгемського. При цьому справжні імена та події чудово переплітаються та майже не відрізняються від усього вигаданого Дюма.
Щодо імен інших мушкетерів, то вони були не випадковими. Їх Дюма взяв з оригіналу у вигляді мемуарів де Сандра, проте трохи змінив початкові варіанти вимови.
Так, д’Арамітц – реальний дворянин та світський абат – став у книзі «Три мушкетери» Дюма Арамісом. Насправді він був зарахований у мушкетерську роту, якою керував його дядько де Тревіль.
Справжній мушкетер Ісаак де Порто у романі Дюма став Портосом. На момент подій у книзі реальним прототипам було від 7 до 14 років, тому письменник «зістарів» їх у своєму літературному творі та переніс до епохи Ришельє.
Продовження роману «Три мушкетера»
Роман «Три мушкетери» Дюма неймовірно популярний як у самій Франції, так і за її межами. Кількість екранізацій цього твору просто величезна – від втілення у мультиплікаційних персонажах до перенесення подій роману до вигаданого світу стімпанку.
При цьому історики досі люто сперечаються щодо правдоподібності зображення постаті Людовика 13 та Ришельє. Проте читачів ці деталі мало цікавлять та не настільки захоплюють, як історія пригод д’Артаньяна та його друзів. Хоча у будь-якому випадку, Дюма-батько – справжній майстер інтриги. Про це найкраще за все свідчить інтерес до його роману як істориків, так і багатьох читачів вже не одне сторіччя.
На тлі успіху від «Трьох мушкетерів» Дюма-батько створив продовження роману про пригоди гасконця. Спочатку на світ з’явився роман «Двадцять років потому», а вже після нього – ще й завершення у вигляді роману «Віконт де Бражелон, або Десять років потому». Кожна частина цієї трилогії захоплює своїми інтригами, у створенні яких Дюма складно знайти справжнього суперника серед письменників його часу та його жанру.
При цьому саме роман «Три мушкетери» має найбільше за все екранізацій, та саме його назва звучить при згадці про творчість Дюма-батька. Саме перша історія про гасконця принесла письменнику неймовірний успіх, з яким може порівнятися, мабуть, лише «Граф Монте-Крісто».