Північне чи полярне сяйво – одне з найбільш захопливих та загадкових чудес природи. Феномен таємничого кольорового «танцю» на небі у північних широтах здавна зачаровує людей, а науковці досі продовжують вивчення цього таємничого явища.
«Лисячі вогні» у небі, або легенди про полярне сяйво
Одна з найбільш красивих легенд про північне сяйво пов’язана з… лисицею. Звучить доволі дивно, адже ця тварина – не птах, і з небесами не має жодного зв’язку.
Проте, за давньою легендою північних народів, явище Аврора Бореаліс або ж полярне сяйво на небі виникає, коли полярна лисиця біжить серед снігових кучугур та своїм хвостом підкидає до небес снігові іскри. Нагадуванням про це слугує й фінська назва північного сяйва, яка перекладається к «Лисячі вогні».
Норвезькі легенди стверджують, що північне сяйво – це міфічний міст Біфрост. За легендами, ця містична споруда являє собою арку, що дрижить, яка з’єднує світ богів та людей. Хоча не всі дослідники підтримують версію, що міфічний міст Біфрост – це саме полярне сяйво. Деякі науковці схильні вважати, що у міфі мова йде про веселку.
Цікавий той факт, що подібна легенда існує й у фіннів. Згідно неї, полярне сяйво – це вогняна річка Ружа, що слугує кордоном між земним світом людей та небесним світом богів.
Танець валькірій, духи зі смолоскипами та гра богів у футбол
Інші норвезькі легенди стверджують, що полярне сяйво – це танець валькірій, які шукають тіла загиблих воїнів. Вікінги також вірили, що у вигляді цього природного явища Одін посилає людям своє благословення.
Індіанці Північної Америки вірили, що північне сяйво – це смолоскипи, які тримають духи, коли шукають на землі померлих мисливців. За іншими індіанськими легендами, цей дивовижний танець на нічному небі – світло з вікон небесного замку, де мешкають душі померлих.
Вікінги вірили, що полярне сяйво – це небесний танок валькірій
Відкриваються вони винятково лише, коли потрібно призвати чиюсь душу. Саме тому вважалося, що той, хто йде на поклик північного сяйва, йде на вірну загибель.
Цікава легенда про полярне сяйво існує й серед інуїтів. Згідно ній, це дивовижне явище виникає, коли боги на небесах грають у футбол, використовуючи за м’яч череп моржа. При цьому інуїти вірять, якщо дуже довго спостерігати за полярним сяйвом, то можна втратити розум.
Перші наукові згадки про полярне сяйво
За величезною кількістю легенд у різних народів північних широт можна зробити висновок, що люди здавна не обділяли увагою це природне явище. Вони вигадували йому різноманітні пояснення, які частіше за все мали містичний відтінок.
Наукове вивчення цього дива природи розпочалося значно пізніше. Проте перша задокументована згадка про дивовижне червоне північне сяйво стосується його спостерігання у стародавній обсерваторії Вавилона у 567 році до н.е.
Значно пізніші записи про феномен «Аврора Бореаліс» зустрічаються у працях багатьох античних науковців. Наприклад, Аристотель особисто спостерігав північне сяйво та створив замальовки цього небесного явища.
Сучасні науковці вважають, що раніше магнітні полюса Землі могли мати зовсім інше розташування. Саме з цієї причини північне сяйво раніше можна було спостерігати в інших місцях, ніж зараз.
Галілей та північне сяйво
Наукова назва північного сяйва – Aurora Borealis була надана цьому диву природи астрономом Галілео Галілеєм. У ній науковець поєднав ім’я богині ранкової зорі з давньоримської міфології – Аврори з ім’ям бога північного вітру з давньогрецької міфології – Борея.
Проте Галілей помилявся у своєму визначенні природи феномена полярного сяйва. Науковець помилково вважав, що це природне явище на небі з’являється внаслідок відображення сонячного світла від земної атмосфери.
Природа полярного сяйва: ефект взаємодії Сонця, неба та Землі
Зазвичай під північним або полярним сяйвом розуміють світло верхніх шарів атмосфери. Загалом, це ніщо інше, як різноколірний танок світлових хвиль. Виникає він внаслідок взаємодії магнітного поля планети з зарядженими частками, які звільняються при періодичних спалахах на Сонці та відомі як «сонячний вітер».
Саме цей природний тандем й породжує дивовижний танок світла на нічному небі на висоті приблизно 100-300 км від поверхні Землі. Чим сильніше спалах на Сонці, тим міцніше геомагнітне збурення. І тим сильніше полярне сяйво виникає внаслідок цих природних явищ.
Цікавий факт! При дуже сильних магнітних бурях ймовірне виникнення північного сяйва не лише у приполярних, але й у помірних широтах.
Форми та забарвлення північного сяйва
Північне сяйво вражає різноманіттям форм та кольорів, які зазвичай залежать від того, на якій саме висоті формується це диво природи. Червоне полярне сяйво виникає на відстані 150 км від поверхні Землі.
Більш характерні сині та фіолетові кольори північного сяйва виникають на висоті нижче 120 км. Між двома зазначеними відмітками виникає найбільш поширене жовто-зелене полярне сяйво.
Загалом колір північного сяйва залежить від того, з якими саме компонентами атмосфери взаємодії сонячний вітер. Наприклад, взаємодія з молекулами азоту та кисню утворює червні та зелені фарби. Проте кольорові варіації північного сяйва доволі різноманітні: від синіх до фіолетових та рожевих.
Форма полярного сяйва ще більш різноманітна, ніж забарвлення. Цей феномен природи може приймати вигляд дивовижних арок та завіс, зигзагоподібних стрічок або ж просто незвичайних плям.
Який саме вигляд прийме полярне сяйво – залежить від форми силових ліній магнітного поля та розташування спостерігача цього природного явища. У найпівнічніших широтах цей природний феномен може займати значну частину неба. При цьому північне сяйво може як миттєво змінюватися, так і залишатися незмінним протягом декількох годин.
Де та коли спостерігати полярне сяйво?
Найкращі місця для спостереження полярного сяйва розташовані у північних широтах, на 67-70°. Норвегія – ідеальна країна для спостереження цього природного феномену небес. Також північне сяйво можна побачити у Фінляндії, Ісландії, Швеції та Шотландії, у Канаді та на Алясці.
Проте справжнім королівством полярного сяйва вважається Гренландія. Тут це диво природи можна спостерігати майже постійно. Проте, загалом північне сяйво можливе на майже будь-якій території у радіусі 2500 км від Північного полюса.
Найяскравіше полярне сяйво спостерігається у вище зазначених регіонах ясними зимовими ночами. При цьому слід пам’ятати, що краще за все цей природний феномен видний у місцевості, розташованій подалі від міського освітлення.
Полярне сяйво у Норвегії
Цікавий той факт, що північне сяйво – диво природи, яке властиве не лише для Землі. Спостерігається цей природний феномен й на інших планетах.
Відомо, що північне сяйво виникає і на Марсі, і на Венері, хоча обидві планети мають доволі слабке магніте поле. Проте найбільш яскраві танці світла у небі характерні для Юпітера – планети Сонячної системи, чиє магнітне поле у 20 тисяч разів сильніше, ніж на Землі.