
Мультфільм «Жив-був пес» (1982) ще від моменту появи став улюбленим для багатьох глядачів як дитячого, так і дорослого віку. З того часу пройшло вже понад чотири десятиріччя, але улюблені фрази та цитати з цього мультику досі залишаються відомими, як і його незабутні персонажі.
Як виник мультфільм «Жив-був пес» (1982), музика та пісні до нього?
Режисер-мультиплікатор Едуард Назаров ще з дитинства закохався в українські казки. Як потім він згадував, саме це й послугувало поштовхом для створення культового мультфільму.
Відома мультиплікаційна стрічка про пса та вовка тривалістю всього 10 хвилин була створена за мотивами української народної казки «Сірко». Вона стала справжньою скарбницею крилатих виразів, які запам’ятовуються назавжди.

Історія створення мультфільму «Жив-був пес» розпочалася ще за кілька років до його появи на екранах. У 1980 р. відомий режисер-мультиплікатор, творець легендарного «Вінні-Пуху» Едуард Назаров перебував у Києві. Саме тут йому пощастило отримати чудовий подарунок від співробітників Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнографії.
Мультиплікатору подарували магнітофонну бобіну з українськими народними піснями. Назаров був вражений їхньою мелодійністю та глибоким змістом.

Деякі музичні композиції з цієї збірки увійшли до відомих мелодій та пісень мультфільму «Жив-був пес». Загалом використано 3 композиції, до яких належать «Та косив батько, косив я», «Ой там на горі», «Ой до бору стежечка». Через те, що у титрах не було вказано джерела походження цих пісень, виникло чимало недостовірної інформації щодо музики у мультфільмі.
Український колорит мультфільму «Жив-був пес» (1982)
Сценарій до цієї мультиплікаційної стрічки Едуард Назаров створював протягом цілого року. Режисер та сценарист в одній особі проявив особливу скрупульозність та натхненний настрій під час збору матеріалів для свого чергового, тоді вже п’ятого за рахунком анімаційного проєкту у режисерському кріслі.
Назаров нерідко відвідував свого товариша у Херсонській області. Він полюбляв сільську місцевість з білосніжними хатинками, вкритими комишом. Тихими вечорами у будинку товариша Назарова збиралася весела компанія хлопців та дівчат, які розповідали цікаві гуморески та співали пісні.

Вся ця атмосфера, тріск коників та інших комах у полях плавно перейшов до мультиплікаційної стрічки. І малюнки «Жив-був пес» є яскравим тому підтвердженням.
Чимало деталей для створення автентичності образу українського села принесло Назарову відвідування львівських музеїв етнографії. Як результат – численні ескізи одягу, посуду та інших важливих речей. Спогади про подорожі Україною та всі етнографічні знахідки під час них увійшли до «Жив-був пес» – анімаційної стрічки у двох частинах загальним хронометражем 15 хвилин.
Мультфільм «Жив-був пес» (1982) та цензура
Цензура – обов’язковий атрибут радянських часів. Навіть якщо в якомусь творі мистецтва неможливо було знайти компромат, то його могли просто вигадати. То ж навіть ці 15 хвилин чудового мультфільму могли не дістатися глядача. Причиною цьому могли стати крилаті фрази з «Жив-був пес».

Саме через них доводилось скорочувати важливі сцени. Наприклад, ту, де пес з вовком сидять на пагорбі та виють на місяць. Режисеру доводилось враховувати цензуру, щоб стрічку допустили до глядачів.
Казка «Сірко», яку Едуард Назаров прочитав у дитинстві, надихнула на створення мультфільму. Під її впливом режисер бажав назвати стрічку «Собаче життя». Проте його вчасно зупинили друзі та колеги, натякнувши на цензуру, яке це не пропустить. Тому режисеру довелося зупинитися на нейтральній назві мультфільму.
Хто озвучував героїв мультфільму «Жив-був пес»
Всі свої попередні мультфільми Едуард Назаров озвучував самостійно. Зазвичай на весь процес створення анімації відводився термін у 4 місяці. Встиг – добре, не встиг – твої проблеми.
І на цей раз Назарову довелося самостійно зачитувати авторський текст, а «жіночу партію» у вигляді виття доручити дружині Тетяні. Вийшла своєрідна родинна економія, бо потрібно було поєднати бажання з бюджетними можливостями.


Цікаво, що вовк з мультфільму «Жив-був пес», який підкорив кожного глядача, спочатку планувався іншим. Цього персонажа спочатку малювали під актора Михайла Ульянова, але той відмовився через зайнятість. Довелося запрошувати іншого, і ним став відомий актор Армен Джигарханян, який й озвучив вовка у мультфільмі.
Назаров дуже ризикував, адже довелося знову перемальовувати персонажа, бо у попереднього була дисгармонія з голосом Джигарханяна. Створив нового «сірого», режисер дуже переживав за початок праці з актором, який мав його озвучити. Джигарханян, вперше побачивши намальованого вовка, придивився до нього та тихо мовив: «Гарний вовк! Спрацюємось!». І робота розпочалася.
Пес та вовк з мультфільму, який полюбили в усьому світі
Екранне життя анімаційної стрічки «Жив-був пес» розпочалася у 1982 році. Мультфільм стрімко набував популярності в усьому світі. Чимало призів та різноманітних нагород – це світове визнання таланту Назарова та любов до його дивовижного дуету персонажів – вовку та псу.

Любов глядачів проявилася й у багатьох постаментах на честь героїв улюблено мультфільму. У чому ж сила та чим викликаний такий успіх короткої анімації, яка комусь може здаватися навіть примітивною? Сам режисер відповів просто: «Я роблю стрічки, щоб під час їх перегляду ніхто не заснув».
І як тут не погодитися з ним? Понад 40 років ця анімаційна стрічка вражає кожного глядача своєю душевною атмосферою. Побачивши знайомі кадри, кожного разу хочеться викрикнути: «Щас заспіваю!».