Лофант чи агастахе – багаторічна рослина родини Глухокропивові чи Губоцвіті, до якої також належать лаванда та шавлія. Особливу декоративність йому надають яскраві суцвіття-свічки, краса яких не поступається люпину. Лофант відомий приємним ароматом, лікарськими властивостями та застосуванням у кулінарії. При цьому рослина доволі невибаглива у вирощуванні та догляді.
Садовий лофант – фото та опис рослини
Батьківщиною лофанта є північ Сполучених Штатів та Мексика. В Європі ця ароматна рослина культивується ще з 17 ст. М’ятно-анісові нотки лофанта подарували йому чимало різних назв. Ця квітуча рослина також відома як корейська чи мексиканська м’ята, анісовий ісоп та північний женьшень. Остання назва зазвичай застосовується до тібетського лофанта, який має найбільш виразні лікарські властивості.
Існує понад 20 видів лофанта. Вони відрізняються висотою та забарвленням, але мають декілька загальних рис. До спільних характеристик лофанта незалежно від його виду належать:
- висота у межах 45-150 см;
- прямі, прості чи гіллясті, але не занадто рясні стебла;
- ланцетне листя з зубчастими краями, схожі на кропивові;
- дрібні квіточки переважно синьо-фіолетових відтінків, зібрані у великі колосоподібні суцвіття;
- дуже сильний, анісовий чи м’ятний аромат;
- тривале цвітіння протягом всього літа та нерідко до жовтня;
- невисока морозостійкість, через що рослина потребує зимового укриття.
Будь-який вид цієї ароматної рослини містить чимало ефірних олій та дубильних речовин. Лофант у народній медицині використовують для лікування простуди, зміцнення імунітету та швидкого загоювання ран. До найпопулярніших серед садівників видів цієї квітучої рослини належать лофант анісовий, мексиканський та тибетський.
Популярні види лофанту
Лофант фенхельний чи анісовий сягає заввишки до 1,5 м. Цвіте він яскраво-синіми чи бузковими квітами. Цей вид відомий найбільш міцним ароматом. Через свої лікарські властивості він найчастіше за все використовується у народній медицині.
Мексиканський лофант прикрашає сади великими та дуже ароматними квітами червоного чи блідо-рожевого кольору. Його яскраві суцвіття створюють особливий контраст на тлі листя блакитнуватого відтінку.
Тибетський лофант сягає заввишки до 1 м. Цвіте він жовтуватими суцвіттями, що мають помірно насичений аромат. Цей вид лофанта найкраще за все росте у затінку. Він високо цінується за чудові лікарські та смакові якості.
Лофант Барбери – середньорослий вид, що сягає до 60-70 см заввишки. Цвіте він яскраво-помаранчевими суцвіттями, оточеними сіро-зеленим листям. Дуже насичений аромат мають червоно-помаранчеві квіти гірського лофанта, що сягає до 1 м заввишки.
Також у садах вирощують чимало гібридних сортів лофанта, які мають найяскравіше забарвлення. Особливо популярні вогняно-червоний «Firebird», бузковий «Golden Jubilee», коралово-абрикосовий «Summer Sunset» та темно-фіолетовий «Blue Boa». Останній вражає не лише насиченою гамою барв, але й приємним м’ятно-медовим ароматом.
Посадка та догляд за лофантом у саду
Насіння лофанта висаджують у відкритий ґрунт у травні. Ділення куща виконують з 2-4 року, навесні чи на початку осені. При посадці насіння лофанта цвітіння першого року пізнє та нетривале. Посадка саджанців більш вигідна.
Місце для лофанта у саду готують ще з осені: перекопують та підживлюють компостом. Краще за все обирати для посадки сонячні ділянки, захищені від вітру. Слід уникати заболочених та піщаних місць.
Ґрунт може бути будь-яким родючим, але не занадто кислим. Садівники у відгуках про лофант зазначають, що він краще за все росте на пухкому, добре дренованому ґрунті.
Догляд за лофантом здійснюють за наступними рекомендаціями:
- полив – регулярний, раз на тиждень;
- підживлення – лише на бідному ґрунті, 2-3 рази за сезон, при цвітінні – комплексними мінеральними добривами, органікою – при посадці, не застосовують – при вирощуванні для подальшого застосування у кулінарії;
- обрізка – періодична у міру зів’янення суцвіть, наприкінці сезону – до 10-15 см над землею;
- зимівля – лише з укриттям товстим шаром тирси та ялинового гілля.
Лофант достатньо стійкий до шкідників та захворювань. Проте за прохолодної та сирої погоди він може бути враженим борошнистою росою та грибками, боротися з якими дозволяють фунгіциди. Також не завадить захист від слимаків.
Рекомендується мульчувати кущики компостом чи тирсою для збереження оптимального рівня вологості. На одному місці лофант росте до 6-10 років.
Як та коли зрізати лофант?
Заготовлення сировини виконують з кінця червня до серпня. За сезон врожай можна знімати двічі, але у рослин першого року росту – лише раз. Обрізання суцвіть лофанта виконують під час розпускання бутонів. Гострим секатором зрізають верхівки рослини завдовжки до 20-30 см.
Зрізані стеблини з колоссям зв’язують у пучки та розташовують на тканині. Трохи згодом їх підвішують для сушки у теплому місці з гарною вентиляцією.
Добре висушені гілочки мають терпкий аромат. Готову сировину подрібнюють та пакують у скляну посудину. Засушений лофант слід використати протягом року.
Лофант у дизайні саду
Лофант у ландшафтному дизайні з легкістю складе достойну конкуренцію люпину та лаванді. За допомогою його вертикальних суцвіть-свічок покращують геометрію садових композицій. Рослини використовують для живих бордюрів, у мікс-бордерах та квітниках поблизу терас та зон відпочинку, а також при створенні мінісаду з ароматних трав.
Лофант на клумбі добре поєднується з ромашками, жовтими кореопсисами, ехінацеєю, рудбекією, флоксами, ротиками та іншими літніми квітами. Рясні квітучі кущики з приємним ароматом стають справжньою прикрасою садових ділянок влітку.