На ринках та ексклюзивних виставках Мексики можна побачити ремісничі вироби давнього племені індіанців уічоль чи уічолі. Ці витвори мистецтва легко впізнати. Зазвичай це психоделічно яскраві, оригінальні бісерні фігурки та прикраси з природними та шаманськими мотивами, а також картини з вовни. Завдяки цьому рукоділлю про малочислений гірський народ тепер знають всюди. Майстри з усього світу переймають тонкощі мистецтва індіанців, а великі музеї з радістю роблять виставки творів уічолі.
Коріння рукоділля уічоль чи уічолі
Історія виникнення уічоль нікому достовірно не відома. Всі знають лише, що плем’я та їхнє ремесло є дуже давнім. Вони пережили знамениту Ацтекську імперію та навіть завоювання європейських колонізаторів.
Як так вийшло? Просто індіанці уічолі відійшли до важкодоступних мексиканських гір. Тривалий час вони жили замкнутим суспільством: займалися господарством, полюванням та рукодільними ремеслами. Донизу індіанці уічолі спускалися дуже рідко, лише для торгівлі.
Так вони змогли зберегти самобутність та ремесла своїх далеких пращурів. Тепер ми можемо зануритися у старовинні часі іншої культури без будь-яких археологічних розкопок, адже мистецтво уічоль – справжній живий артефакт.
Можливість творити у житті цього індіанського народу займає настільки важливе місце, що дослідник Роберт Зінгг назвав його племенем художників. Мистецтво уічоль невід’ємно пов’язано з містичними знаками та культом шаманізму.
Невіддільним атрибутом мексиканського шаманізму – галюціногенний кактус пейотль. Його почитають як слід божественного оленя та церемоніально вживають вже кілька тисячоліть для зміни стану сприйняття та спілкування зі світом духів. Можливо, у цьому й є головний секрет яскравих фарб та дивовижно-демонічних мотивів рукоділля уічолі.
Особливості рукодільної техніки уічолі
Бісерна техніка уічоль – найпопулярніша техніка, яку активно використовують західні майстри. Її застосовують для прикраси ритуальних масок, дерев’яних та глиняних фігурок тварин, створення дивовижних аксесуарів (включно з намистом та сережками уічоль), декора національного одягу чи мокасин.
Бісерна техніка уічолі складається з наступних кроків:
- готують основу для майбутнього виробу (наприклад, дерев’яну фігурку тварини);
- основу вкривають шаром суміші бджолиного воску та смоли сосни у пропорції 2:1;
- вигадують бажані візерунки та мотиви;
- викладають бісер на клейку основу;
- коли смола чи спеціальна суміш висихає, то вона стає твердою, наче каміння. З затверділого клейкого шару бісер не осипається.
Знаменита бісерна техніка індіанців уічолі – це різновид аплікації. Її освоєння не потребує тривалого навчання, але часу, уяви та художнього бачення може знадобитися чимало.
Уічоль з бісеру роблять у племені порівняно не так давно. Раніше техніка була та сама, але замість бісеру використовували шматочки коралів, кісток, глини, а також каміння та насіння.
Крім викладання візерунків бісером, індіанці також плетуть з нього. Зазвичай це прикраси у техніці уічоль чи обереги. Навіть головний убор шамана прикрашений бісерними підвісками.
Світові музеї та колекціонери цінують й іншу техніку рукоділля уічолі – «неарики». Це так звані «картини, що розмовляють». Неарики виглядають як деревні дощечки з діркою у центрі. Дощечку вкривають шаром смоли, а поверх наклеюють кольорові нитки вовни.
Рисунки та символи, які при цьому виходять, іноді нагадують творчість маленьких дітей. Проте насправді кожна лінія, пляма, положення зображення чи колір мають чітке значення. Письменності цей індіанський народ не має, але неарики частково її заміщують. На них уічолі записують картинками легенди та послання духам.
Сюжети малюнків «неарики» та бісерних мотивів уічоль чи уічолі
Уічолі живуть за заповідями пращурів та законами своєї магії. Вони поклоняються групі з 30 богів, які можуть приймати форми тварин, скель, джерел, рослин. Саме ці божества і є головними героями сюжетів картин та бісерних мотивів уічолі.
Особливо популярні мотиви зі священним оленем («Оленячий Хвіст» одне з найголовніших божеств племені), вогнем («Дідусь Вогонь» також належить до трійці лідерів пантеону), кукурудзою, кактусом, биком, ящіркою, орлом та багатьма іншими божественними втіленнями. Ще до популярних мотивів уічоль можна віднести різних духів, стихії, а також геометричні форми, що мають власний символізм.
Рукоділля у житті мексиканських індіанців – не лише можливість добре заробити на туристах, але й спосіб доповнити свою магічну реальність. Так, маска, прикрашена бісером, може бути помічником в яснобаченні, браслет – захисним амулетом, а підвіска з особливим візерунком – символом влади чи дружби.
Західна інтерпретація бісерної техніки індіанців уічолі
Шаманський арт індіанців безумовно є свяченим мистецтвом. Постигнути його тонкощі західній людині непросто, але й не обов’язково потрібно. Проте це не заважає чудовим майстрам створювати дивовижні предмети, декоровані у стилі уічоль.
Найбільший вироб, прикрашений бісером у техніці уічолі – автомобіль Volkswagen 90 року. Його каркас повністю вкритий бісером. Роботу створювали 8 майстрів протягом 4760 годин.
Унікальні витвори за мотивами бісерної техніки індіанців створюють дві жінки зі Сполучених Штатів – Бетсі Янгвіст та Джан Хулінг. Роботи обох мають власний стиль. Бетсі за основу для своїх виробів зазвичай використовує фарфорових ляльок з тілом тварин. Іноді її роботи виглядають навіть ще психоделічніше, ніж в індіанців.
Джан майстерно обклеює бісером найрізноманітніші предмети: від глобусів до пластикових поні. У стилістиці індіанського бісерного арта працює й Андрій Музиченко. Він інкрустує бісером не лише фігурки тварин та ритуальні маски, але й створює дивовижні вироби на кшталт черевиків у цьому стилі.
Подібно до будь-якого іншого мистецтва, рукоділля індіанців Мексики не кожному припадає до смаку. Комусь воно здається занадто шизофренічним. Можливо, але від цього мистецтво уічоль лише цікавіше та привабливіше.