Унікальний острів Мадагаскар, що багато мільйонів років тому відокремився від Африки, має дивовижну флору та фауну. Тут зустрічається чимало ендемічних видів тварин та рослин. Одним з найдивовижніших представників тваринного світу Мадагаскару є мадагаскарська руконіжка чи ай-ай – різновид лемура.
Класифікація мадагаскарської руконіжки
Варто зазначити, що мадагаскарська руконіжка на відміну від багатьох інших видів лемурів Мадагаскару має не дуже привабливу зовнішність. Деякі науковці описують ай-ай як тварину, частково схожу на вивірку чи домашнього кота.
Вперше мадагаскарська руконіжка була виявлена сотні років тому мандрівником-натуралістом П’єром Соннером. Спочатку нова, раніше невідома тварина викликала чимало спорів.
Річ у тім, що ай-ай має особливу будову зубів. У цієї тварини міцні різці, які знаходяться на незначній відстані від інших зубів, тому спочатку її класифікували як гризуна. Через деякий час, після спостереженням за ай-ай, науковці вирішили, що мадагаскарська руконіжка – це лемур, тобто вона належить до приматів.
Як виглядає мадагаскарська руконіжка чи ай-ай?
Мадагаскарська руконіжка перш за все схожа на інших лемурів завдяки своїм великим очам. Вони мають переважно яскраво-жовтий колір, хоча можуть бути і зеленими, та виділяються на великій круглій мордочці.
Крім того, подібно до лемурів, ай-ай має короткі передні лапки, тоді як задні – довші. Проте, на відміну від лемурів, мадагаскарська руконіжка має довгі пальці. Особливо дивно виглядають середні пальці передніх лап, що мають доволі гострі кігті.
Хутро в ай-ай доволі грубе, зазвичай темно-коричневе чи чорне. Ці мадагаскарські тварини мають щільне підшерстя, чи, як описував Соннер, жовтуватий пух, з якого стирчить довге темне волосся. Хвіст ай-ай нагадує хвіст вивірки. Він так само великий та пухнастий.
Ще однією особливістю мадагаскарської руконіжки є великі чорні вуха. На них немає хутра, а структура повністю шкіряна. За даними деяких дослідників, вуха ай-ай грають роль локаторів під час пошуку здобичі так само як у кажанів.
Загалом мадагаскарська руконіжка – невелика тварина. Її вага – у межах 2-3 кг. Довжина тіла може сягати 45 см, без урахування хвоста. Особлива будова тіла, і перш за все – пальців передніх лап визначає раціон дивної тварини Мадагаскару.
Що їсть мадагаскарська руконіжка чи ай-ай?
Улюбленою їжею ай-ай є комахи, а особливо – їхні личинки. Тваринка має здатність безпомилково визначати їхнє місцеперебування під деревною корою. Відбувається це завдяки чудовому слуху та, як вважають деякі науковці, ехолокації.
Переміщуючись гілками дерев та знаходячи «їстівні» місця, ай-ай прогризає кори своїми міцними зубами, наколює личинку на кіготь середнього пальця та кладе до своєї пащі.
Крім комах, мадагаскарські руконіжки харчуються фруктами, нектаром, горіхами. Відомі навіть випадки набігів цих тварин на плантації кокосових пальм.
Поведінка та спосіб життя мадагаскарської руконіжки
За описом дослідника П’єра Соннера, ай-ай – доволі ліниві та дуже повільні тварини. Вони ведуть нічний спосіб життя. Вдень ай-ай ховаються від світла, що викликає у них дискомфорт, у дуплах дерев, що знаходяться на значній висоті від землі.
Нерідко мадагаскарські руконіжки самі створюють собі гнізда з великого листя та повзучих рослин. Спляча тварина виглядає доволі мило. Вона згортається клубочком та вкриває себе зверху пухнастим хвостом, наче ковдрою.
Вночі мадагаскарські руконіжки виявляють більшу активність, ніж у світлий час доби. З настанням сутінок, вони покидають свої схованки та йдуть на пошуки їжі.
Ці тварини переміщуються зазвичай поодинці чи парами, особливо у шлюбний сезон. При цьому, під час переміщення з одного дерева на інше, вони видають гучні звуки «ха-хай», щоб не загубити один одного. Що цікаво, ай-ай видають це не через рот, а через ніздрі.
Щодо виведення потомства, то і тут мадагаскарські руконіжки не відрізняються поспіхом. Самиці ай-ай народжують єдиного малюка раз на 3 роки, а виношують його майже пів року.
Де живуть мадагаскарські руконіжки чи ай-ай?
Лемури ай-ай живуть переважно у східних прибережних лісах острова Мадагаскар. У середині 20 ст. їхня популяція суттєво скоротилася.
Це було викликано тим, що після Другої світової війни мешканці острова почали інтенсивніше вирубувати ліси, щоб отримати місця під пасовища та поля. Таким чином люди лишили дивовижних тварин їхнього природного середовища існування.
Лісів майже не залишилося, і мадагаскарські руконіжки почали мігрувати на плантації, де їх просто масово винищували. За деякими даними, ситуація стала настільки критичною, що на острові залишилося лише близько 50 особин ай-ай. Якби не втрутилася Міжнародна спілка охорони природи, то, можливо, цих тварин вже і не було зовсім.
За ініціативою спілки у 60-ті роки було створено кілька заповідників для рятування виду, що зникав. Це надало свої результати, і вже до середини 90-х років чисельність ай-ай наблизилась до 1000.
Крім острова Мадагаскар, дивовижних мадагаскарських руконіжок можна побачити у деяких великих зоопарках Сполучених Штатів та у Вінсенському зоопарку Парижу.
У зоопарку Сан Дієго у південній частині штату Каліфорнія у жовтні 2015 р. на світ з’явився малюк ай-ай. Він отримав ім’я Фаді та зразу став улюбленцем працівників зоопарку, адже у неволі ці тварини розмножуються дуже рідко.